Генетичні маркери молдавських цигайських і каракульських овець
Анотація
Мета. Вивчення генетичної структури двох створених молдавських типів овець – цигайських шерстно-м’ясо-молочного і каракульсь смушково-м’ясо-молочного типів за частотою антигенів, генотипів, алелів, рівнем гомозиготності і кількості ефективних алелів. Методи. Генетичний аналіз здійснювали за допомогою семи систем груп крові (A, B, C, D, M, R, I) методом постановки реакцій гемолізу і аглютинації. Результати. У молдавських цигайських овець частота антигенів у системах груп крові варіює від 0,05 до 0,95. Встановлено 38 генотипів і 20 алелів. Загальна гомозиготність склала 0,5393 і ефективність на один алель – 1,866. На відміну від цигайських овець, у молдавських каракульських овець встановлено 136 генотипів і 48 алелів, загальна гомозиготність однакова – 0,5230, а ефективність на один алель майже в два рази вища – 3,3574. Висновки. Генетичні маркери корисні в об’єктивній оцінці генетичного різноманіття та ступеня спорідненості порід овець. Будучи складовою частиною генофонду популяції, вони дають цінну інформацію про зміни, що відбуваються в ній у процесі селекції.
Ключові слова: вівці, антигени, генотипи, алелі, гомозиготність.
Посилання
Marzanov N.S. Immunologija i immunogenetika ovec i koz. Kishinev: Shtiinca. 1991. 238 p.
Zhivotovskij L.A., Mashurov A.M. Metodicheskie rekomendacii po statisticheskomu analizu immunogeneticheskih dannyh dlja ispol ‘zovanija v selekcii zhivotnyh. Dubrovicy, 1974. 29 p.
Robertson A. Blood Grouping in dairy cattle improvement. Proc. VII-th Internnational Congres Animal. 1956. Vol. 2. P. 79–83.
Serebrovskij A.I. Geneticheskij analiz. Moskva: Nauka, 1970. 342 p.
Mashurov A.M., Cherkashhenko V. I. Uchityvat‘ geneticheskie distancii mezhdu porodami pri selekcii. Zhivotnovodstvo. 1987. No. 2. P. 21–23.
Abassova V.A., Rish M.A., Shadmanov S.I. Issledovanie grupp krovi karakul‘skih ovec. Doklady VASHNIL. 1977. No 5. P. 29–30.
