Характеристика мутантних ліній сої за локусами Satt100 та Satt319, зчеплених з геном E7

Анотація

Мета. Аналіз поліморфізму в мікросателітних локусах Satt100 та Satt319, які фланкують ген E₇, що визначає чутливість рослини сої у фазі дозрівання до довжини дня, у 10 ліній сої, отриманих шляхом хімічного мутагенезу, та 4 батьківських сортів – Оксана, Феміда, Золотиста та Подільська 416. Методи. ДНК виділяли з насіння сої з використанням набору ДНК-NeoPrep100. ПЛР-аналіз виділеної ДНК виконували за допомогою мікросателітних маркерів Satt100 та Satt319. Продукти ПЛР фракціонували методом електрофорезу у поліакриламідному гелі. Результати. У досліджених рослин виявлено 5 алелів за локусом Satt100 та 3 алелі за локусом Satt319. 42,9% сортів та ліній сої, які було досліджено за локусом Satt100, виявилися носіями алеля «Е». За локусом Satt319 64,2% сортів та ліній виявилися носіями алеля «В». Висновки. Сорт Оксана, мутантні лінії Оксана М №12, Феміда М №29 – носії домінантного алеля Е₇. Детектовано, що сорт Золотиста та п’ять мутантних ліній є носіями рецесивного алеля е₇. Визначено, що у 75% випадків в досліджених мікросателітних локусах мутантних ліній відбулися зміни алельного стану у порівнянні з вихідними сортами, що, ймовірно, є результатом впливу мутагенних речовин на генеративний апарат рослин сої й призвело до відкритого цвітіння та перезапилення.

Ключові слова: Glycine max (L.), соя, ген Е₇, мікросателітні маркери, фотоперіодична чутливість.