Вплив температури на личинковій стадії розвитку на тривалість життя Drosophila melanogaster
Анотація
Мета. Вивчити вплив різної температури стадій розвитку на тривалість розвитку і тривалість життя імаго Drosophila melanogaster. Методи. Статистичну значущість показників визначали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) із подальшими апостеріорними порівняннями (Tukey HSD post hoc tests) розбіжностей між групами. Результати. Три-валість розвитку дрозофіл достовірно збільшувалася в 1,7 раза за зниження температури оточення від 27,5 до 20,0°С. Середня і максимальна тривалість життя мушок була максимальна за температури розвитку 22,5°С. За температури 20,0°С і вищої 22,5°С тривалість життя дрозофіл достовірно зменшувалася. Висновки. Отримані дані свідчать про достовірний вплив температури на стадії розвитку на тривалість життя мушок. Існує фізіологічний оптимум температури розвитку, за якого тривалість життя є максимальною. Вірогідно, це пов’язано з тим, що за оптимальної температури розвиток дрозофіл відбувається найбільш повноцінно і їх життєздатність найвища.
Ключові слова: Drosophila melanogaster, розвиток, тривалість життя, температура, личинкова стадія.
Посилання
Vaiserman A.M. Epigenetic programming by early-life stress: Evidence from human populations. Dev. Dyn. 2015a. 244, No. 3. P. 254–265. doi: 10.1002/dvdy.24211.
Vaiserman A.M. Epidemiologic evidence for association between adverse environmental exposures in early life and epigenetic variation: a potential link to disease susceptibility? Clin. Epigenetics. 2015. 7 (1). P. 96. doi: 10.1186/s13148-015-0130-0.
Vaiserman A.M., Koljada A.K., Zabuga O.G. Effect of Dietary Restriction during Development on the Level of Expression of Longevity-Associated Genes in Drosophila melanogaster. Advances in Gerontology. 2014. Vol. 4, No. 3. P. 193–196. doi: 10.1134/S2079057014030096.
Zwaan B.J., Bijlsma R., Hoekstra R.F. On the developmental theory of ageing. I. Starvation resistance and longevity in Drosophila melanogaster in relation to pre-adult breeding conditions. Heredity (Edinb). 1991. 66. (Pt 1). P. 29–39. doi: 10.1038/hdy.1991.4.
Lints F.A. Genetics and ageing. Interdisciplinary topics in gerontology. Basel. New York: Karger. 1978. Vol. 14. P. 3–58. doi: 10.1159/000402121.
Economos A.C., Lints F.A. Growth rate and life span in Drosophila. II. A biphasic relationship between growth rate and life span. Mech. Ageing Dev. 1984. Vol. 27, No. 2. P. 143–151. doi: 10.1016/0047-6374(84)90039-3.
Economos A.C., Lints F.A. Growth rate and life spain in Drosophila. IV. Role of cell size and cell number in the biphasic relationship between life span and growth rate. Mech. Ageing Dev. 1985. Vol. 32, No. 2–3. P. 193–204. doi: 10.1016/0047-6374(85)90079-X.
Shenoi V.N., Syed Z.A., Prasad N.G. Evolution of increased adult longevity in Drosophila melanogaster populations selected for adaptation to larval crowding. J. Evol. Biol. 2016. Vol. 29, No. 2. P. 407–417. doi: 10.1111/jeb.12795.
Martin G.M., Austad S.N., Johnson T.E. Genetic analysis of ageing: role of oxidative damage and environmental stresses. Nature Genetics. 1996. Vol. 13. P. 25–34. doi: 10.1038/ng0596-25.
Buck S., Nicholson M., Dudas S.P., Baker III G.T., Arking R. Larval regulation of adult longevity in a genetically selected long lived strain of Drosophila melanogaster. Heredity. 1993. Vol. 71. P. 23–32. doi: 10.1038/hdy.1993.103.
Sorensen J.G., Loeschcke V. Larval crowding in Drosophila melanogaster induces Hsp70 expression, and leads to increased adult longevity and adult thermal stress resistance. J. Insect. Physiol. 2001. Vol. 47, No. 11. P. 1301–1307. doi: 10.1016/S0022-1910(01)00119-6.
Langley-Evans S.C. Nutrition in early life and the programming of adult disease: a review. J. Hum. Nutr. Diet. 2015. Vol. 28, Suppl 1. P. 1–14. doi: 10.1111/jhn.12212.
Tarry-Adkins J.L., Ozanne S.E. The impact of early nutrition on the ageing trajectory. Proc. Nutr. Soc. 2014. Vol. 73, No. 2. P. 289–301. doi: 10.1017/S002966511300387X.
