Методичні аспекти збільшення інтенсивності калюсогенезу й органогенезу Linum usitatissimum L. в умовах in vitro

Анотація

Мета. Удосконалення методичних прийомів збільшення ефективності отримання калюсних культур і сомаклонів льону звичайного (Linum usitatissimum L.) in vitro. Методи. Гіпокотильні сегменти культивували на живильному середовищі Мурасіге і Скуга з додаванням 30 г/л сахарози і різних концентрацій фітогормонів, фотоперіоді 16 год, освітленості 2500 лк, відносній вологості повітря 60–80%, температурі повітря 22–24°С. Результати. Здатність до утворення калюсу і соматичного ембріогенезу льону звичайного залежить від фітогормонального складу середовища, розміру експлантів та відстані між ними. Висновки. Для інтенсивного калюсоутворення та соматичного ембріогенезу in vitro оптимальні концентрації БАП в мг/л можна виразити нерівністю 1,0 ≤ БАП ≤ 1,75; оптимальні концентрації БАП за умови додавання до живильного середовища 0,05 мг/л НОК – нерівністю 0,5 ≤ БАП ≤ 2,0; оптимальні концентрації НОК за умови додавання 1,0 мг/л БАП – нерівністю 0,025 ≤ НОК ≤ 0,150; оптимальні концентрації ІОК за умови додавання 1,0 мг/л БАП – нерівністю 0,05 ≤ ІОК ≤ 0,50. Ефективним є додавання 0,5 мг/л ГК₃ до середовища з НОК і БАП. Оптимальним є використання гіпокотильних експлантів довжиною 3–6 мм та розміщення їх на відстані 1,5–2,5 см один від одного. Органогенність калюсу істотно знижується в процесі субкультивування.