Комбінаційна здатність інбредних ліній кукурудзи-носіїв мутацій Su1 та Su2 за вмістом гліцеридів олеїнової кислоти

Анотація

.

Мета. Оцінка донорських властивостей ліній кукурудзи – носіїв мутацій su₁ та su₂ – за вмістом олеатів. Методи. Аналізували серію гібридів, отриманих під час топ-кросних схрещувань 10 інбредних ліній звичайного типу з чотирма тестерами – низькоолеїновою та високоолеїновою лініями звичайного типу і лініями – носіями мутацій su₁ та su₂. Вміст олеатів визначали газо-хроматографічним методом. Результати. Найбільш високі ефекти загальної комбінаційної здатності проявили лінії, отримані з високоолійних синтетиків і лінії – носії мутацій su₁ та su₂. Гібриди низькоолеїнових ліній із джерелами мутацій su₁ та su₂ мали підвищений вміст олеатів порівняно з материнською формою, а гібриди високоолеїнових ліній із джерелами цих мутацій успадковували вміст олеату за проміжним типом. У гібридів F₂ від схрещувань ліній звичайного типу з лініями – носіями мутацій su₁ та su₂  – спостерігалося трансгресування. Висновки. Підвищений вміст олеатів у ліній та гібридів кукурудзи, вірогідніше за все, контролюється олеат-кодуючими локусами 4 та 6 хромосом, зчепленими з мутантними генами su₁ та su₂. Носії цих генів можуть бути використані як джерела підвищеного вмісту олеатів у селекції кукурудзи на якість олії.

Ключові слова: Zea mays L., ендоспермові мутанти, вміст олеатів, топ-кросні схрещування.