Генетичні маркери молдавських цигайських і каракульських овець

П. И. Люцканов, О. А. Машнер, Н. С. Марзанов

Анотація


Мета. Вивчення генетичної структури двох створених молдавських типів овець – цигайських шерстно-м’ясо-молочного і каракульсь смушково-м’ясо-молочного типів за частотою антигенів, генотипів, алелів, рівнем гомозиготності і кількості ефективних алелів. Методи. Генетичний аналіз здійснювали за допомогою семи систем груп крові (A, B, C, D, M, R, I) методом постановки реакцій гемолізу і аглютинації. Результати. У мол­давських цигайських овець частота антигенів у системах груп крові варіює від 0,05 до 0,95. Встановлено 38 генотипів і 20 алелів. Загальна гомозиготність склала 0,5393 і ефективність на один алель – 1,866. На відміну від цигайських овець, у молдавських каракульських овець встановлено 136 генотипів і 48 алелів, загальна гомозиготність однакова – 0,5230, а ефективність на один алель майже в два рази вища – 3,3574. Висновки. Гене­тичні маркери корисні в об’єктивній оцінці генетичного різноманіття та ступеня спорідненості порід овець. Будучи складовою частиною генофонду популяції, вони дають цінну інформацію про зміни, що відбуваються в ній у процесі селекції.

Ключові слова: вівці, антигени, генотипи, алелі, гомозиготність.


Повний текст:

PDF (Russian)

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.