Не забуте ім’я В.П. Ефроімсона

Е. Н. Эткало

Анотація


У 2018 року виповнюється 110 років від дня народження Володимира Павловича Ефроімсона (1908–1989 рр.). Ефроімсон навчався на біологічному відділення Московського університету, в 1929 р. був відрахованій за підтримку С.С. Четверякова. У грудні 1932 року був заарештований. З 1935 р. працює в Середньоазіатському інституті шовківництва, але у серпні 1937 р. його звільняють з інституту – за виступ на захист «менделізму-морганізму». У цьому ж році його оголосили ворогом народу, і він їде на Україну. У цей період пише книгу «Генетика та селекція тутового шовкопряда». У травні 1941 р. Ефроімсон захищає кандидатську дисертацію в Харківському університеті і відправляється на фронт. Нагороджений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни II ступеня. Після війни Ефроімсон повертається до Харківського університету доцентом кафедри дарвінізму і генетики. У 1947 р. захищає докторську дисертацію з проблем еволюційної генетики та селекції шовковичного шовкопряда. У 1951 р. його засудили до 10 років ув’язнення. Після реабілітації повертається в Москву і працює бібліографом. У 1967 р. отримує звання професора і працює в НДІ психіатрії. Опублікував ряд монографій, серед яких «Генетика олігофреній, психозів і епілепсій». Відомі його книги по медичній генетиці, антропогенетиці, генній детермінації інтелекту і поведінки: «Геніальність і генетика», «Генетика етики та естетики», «Педагогічна генетика».

Ключові слова: генетика, історія науки, В.П. Ефроімсон.


Повний текст:

PDF (Russian)

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.