Характеристика компонентного складу 7S і 11S глобулінів сортів сої різного філогенетичного походження

  • В. Г. Адамовська Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3
  • О. О. Молодченкова Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3
  • Т. В. Картузова Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3
  • В. І. Січкар Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3
  • Г. Д. Лаврова Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3
  • Л. Я. Безкровна Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, Україна, 65036, Одеса, Овідіопольська дорога, 3

Анотація

Мета. Метою роботи було вивчення особливостей компонентного складу 11S та 7S глобулінів сої різного філогенетичного походження. Методи. При виконанні досліджень були використані методи виділення та ідентифікації 11S та 7S глобулінів сои, розроблені в лабораторії  біохімії рослин. Результати. Аналіз отриманих результатів показав, що сорти сої різного генетичного  походження характеризуються поліморфізмом за вмістом в компонентному складі 7S та 11S глобулінів таких субодиниць, як α, α1, β, А3, А5, А та В. Висновки. Виявлений за допомогою розроблених біохімічних методів поліморфізм за вмістом певних субодиниць у компонентному складі 7S та 11S глобулінів вказує на можливість їх використання для тестування генотипів сої продовольчого напрямку.

Ключві слова: соя (Glycine max L., Glycine soya), поліморфізм, 7S та 11S глобуліни, субодиниці.

Посилання

Клименко В.Г. Белки семян бобовых растений. Кишинев: Штиица, 1978. 247 с.

Yaklich R.W. β-Congicinin and glicinin in high-protein soybean. G. Agric. Food.Chem. 2000. Vol. 49. P. 729–735.

Harada J.J., Barker S.J., Goldberg R.B. Soybean β-conglicinin genes are clustered in several DNA regions and are regulated by transcriptional and posttrancriptional processes. Ibid. 1989. № 1. P. 415–425.

Takahashi M., Hajika M., Matsunaga R. et al. Breeding soybean variety lackyng β-conglicinin by in troduction of Scg gene from wild soybean. In International soybean processing and utilization conference 3. Tsukuba proceedings. Tsukuba. The Japanese Society for food and science and technology. 2000. P. 45–46.

Hayashi M., Harada K., Fujiwara T., Kitamura K. Characterization of a 7S globulin-deficient mutant of soybean (Glycine max (L.) Merrill). Mol. Gen. Genet. 1998. Vol. 258. P. 208–214.

Hayashi M.H., Nishioka H., Kitamura K., Harada K. Identification of AFLP markers tightly linked to the gene for deficiency of the 7S globulin in soybean seed an characterization of abnormal phenotypes involved in the mutation. Breeding Sci. 2000. No 50. P. 123–129.

Nielsen N.C., Dickinson C.D., Cho T.J. et al. Characterization of the glycinin gene family in soybean. Plant Cell. 1989. No 1. P. 313–328.

Guo S.T., Meng Y., Zhang X.M. et al. Analysis of protein subunit composition of Chinise soybean [Glycine max (L.) Merrill] cultivars and screening cultivars lacking some subunits. Acta Agronomica. 2009. P. 1130.

Moraes R.M.A. Genetic variation and environmental effects on the beta-conglycinin and glycinin content in Brazilian soybean cultures. Pesquisa Agropecuaria Brasileira. 2006. Vol. 41. P. 725–729.

Адамовська В.Г., Молодченкова О.О., Січкар В.І., Цісельська Л.Й.,Сагайдак Т.В. Патент на корисну модель № 42181. Спосіб добору сої. 25.06.2009 р.

Адамовська В.Г., Молодченкова О.О., Січкар В.І. и др. Міжсортовий поліморфізм компонентного складу глобулінів та альбумінів насіння сої в зв’язку з якістю білка. Збірник наукових праць СГІ. 2011. Вип. 18 (58). С. 89–92.