Канцерогенні ефекти іонізуючих випромінювань (епідеміологічні та цитогенетичні дослідження)

Анотація

Мета огляду – узагальнення даних епідеміологічних та цитогенетичних досліджень, які свідчать про те, що іонізуюча радіація є одним з етіологічних факторів виникнення раку. Великий експериментальний матеріал та клінічні спостереження показали, що під впливом опромінення злоякісні новоутворення можуть виникати практично у всіх органах і тканинах в залежності від їх радіочутливості. Багато забруднювачів довкілля, у тому числі оксиди азоту, можуть пригнічувати процеси післярадіаційного відновлення, підвищуючи ризик виникнення раку радіаційного ґенезу. Оскільки для виявлення онкологічних захворювань за дії малих доз опромінення необхідні широкомасштабні епідеміологічні дослідження, то обґрунтовано пропонується використовувати хромосомні аберації у лімфоцитах периферичної крові людини як «золотий стандарт» біологічної дозиметрії, так і в якості до клінічного маркера виникнення раку у конкретного індивіда. Акцентується увага на тому, що розширення екологічного потенціального ризику техногенного характеру передбачає подальше удосконалення законодавства України стосовно захисту права індивіда на радіаційну безпеку.

Ключові слова: іонізуюче випромінювання, рак, епідеміологія, цитогенетичні ефекти, радіочутливість хромосом.