Трансгресивна мінливість висоти рослин і рекомбінація ознак продуктивності в гібридів озимої пшениці

Анотація

Мета. Робота присвячена теоретичному обґрунтуванню та агроекологічному оцінюванню трансгресивних морфобіотипів озимої пшениці з різними параметрами висоти рослин. Методи. Польові дослідження, відповідні обліки та фенологічні спостереження здійснювали згідно з галузевими методиками Державної служби з охорони прав на сорти рослин. Аналіз показників трансгресивної мінливості за ознакою висоти стебла проводили за алгоритмом Г. С. Воскресенської та В. І. Шпоти. Результати. Встановлено, що селекційна значущість трансгресивних форм залежить від генетичних особливостей батьківських компонентів. Зокрема, у комбінаціях «високорослий × високорослий» перспективними є низькорослі трансгресії. Водночас при схрещуванні низькорослих генотипів доцільно відбирати трансгресивні морфобіотипи, що перевищують вихідні форми за висотою на 10–15 см. Виділені лінії продемонстрували перевагу над стандартом Херсонська безоста за рівнем урожайності на 0,34–0,86 т/га. Висока продуктивність зумовлена значною масою зерна з колоса (1,74–1,98 г) та масою 1000 зерен на рівні 42,0–46,8 г. Висновки. Для оптимізації селекційного процесу запропоновано модель універсального морфобіотипу: за умов зрошення доцільно орієнтуватися на висоту рослин 80–90 см, а в неполивних умовах – на діапазон 90–100 см.