Редакція приймає до друку статті членів Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова з різних аспектів генетики, селекції, біотехнології, медичної генетики українською, російською або англійською мовою. До статті, написаної англійською мовою, додається український або російський переклад.
Обсяг експериментальних статей зі всіма матеріалами – до 12 сторінок, оглядових – до 26 сторінок машинописного тексту, надрукованих у текстовому редакторі Word через 1,5 інтервали, шрифт № 12, Times New Roman.
До тексту статті додаються направлення голови первинної організації УТГіС ім. М.І. Вавилова, в якій працює автор (автори) та установи, де виконана робота.
Під час написання експериментальної статті потрібно дотримуватись такого плану:
• вказати індекс УДК, назву статті, ініціали та прізвища авторів, повну назву установи (установ), поштову адресу установи (установ). У разі декількох авторів статті біля їхніх прізвищ та установ, у яких вони працюють, вказується один і той самий верхній цифровий індекс;
• викласти короткий зміст публікації (резюме), вказати ключові слова. Резюме має бути структурованим («Мета», «Методи», «Результати», «Висновки») з ідентичним текстом трьома мовами – українською, російською та англійською (1500 знаків з пробілами і знаками пунктуації, включаючи назву статті, ініціали та прізвища усіх авторів, а також ключові слова – не більше п’яти). Резюме мовою статті подається на початку, решта два – після переліку літератури.
• вступ, в якому слід стисло подати стан проблеми і обґрунтування роботи;
• у розділі “Матеріали і методи” слід подати відомості про методи дослідження в розрізі, достатньому для їх відтворення;
• розділ “Результати та обговорення” має бути коротким, підсумкова частина статті повинна бути в кінці розділу;
• висновки повинні бути короткими;
• перелік літератури складається в порядку цитування і друкується на окремому аркуші.У тексті слід посилатися на відповідний номер джерела літератури у квадратних дужках. У списку необхідно навести прізвище та ініціали автора в оригінальній транскрипції курсивом, назву статті, журналу або книги.Для періодичних видань далі вказують рік видання, том, номер, першу та останню сторінки; для неперіодичних – місце видання, назву видавництва, рік видання, кількість сторінок. Детальні вимоги до переліку літератури дивіться у Бюлетні ВАК України, № 1, 2003 року.
Рисунки та таблиці подають у тексті після першого згадування. Номери позицій на ілюстраціях розміщують за годинниковою стрілкою. Кожна позиція повинна мати пояснення у підписі під рисунком. Усі позначення мають відповідати чинним стандартам. Розміри ілюстрації не повинні перевищувати розміри друкованої сторінки журналу. Легенди діаграм слід виносити у підпис до рисунку.
Рукопис статті надсилається на компакт-диску/дискеті або по електронній пошті (kunakh@imbg.org.ua) та на паперових носіях у двох примірниках.Ілюстрації додатково подають в електронному виглядів одному із стандартних форматів (.tif, .jpg, або .gif).
Статтю підписують усі автори, вказуючи домашню адресу, номер домашнього та службового телефону, повну назву установи, її місцезнаходження.
Матеріали, надіслані без дотримання зазначених вимог, редакція не розглядатиме.
ГЕНЕТИЧНА МІНЛИВІСТЬ РОСЛИН-РЕГЕНЕРАНТІВ U. VICTORIS
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Україна, 03680, м. Київ, вул. Акад. Заболотного, 150
е-mail: kunakh@imbg.org.ua
Мета. З метою перевірки можливості використання розроблених раніше методів мікроклонального розмноження для збереження рідкісної лікарської рослини Ungerniavictorisбуло оцінено генетичну стабільність рослин-регенерантів цього виду. Методи. Досліджували рослини двох типів – отримані шляхом прямої регенерації із сегментів лусок цибулин і шляхом непрямої регенерації із тривалокультивованих калюсів. Було застосовано RAPD-аналіз. Результати. Середнє значення відстаней Жакарда між регенерантами, отриманими із експлантів, і материнськими рослинами становило 0,5 %, між регенерантами, отриманими із калюсу, і материнською клітинною лінією – 4,2 %. Середні відстані між регенерантами, що походили із експлантів і з калюсу становили 0,7 % і 2,5 % відповідно. Висновки. Отримані дані дозволяють припустити, що умови культури invitro, застосовані в цій роботі, забезпечують відносно високу генетичну стабільність виду при прямий регенерації invitro і регенерації з тривалокультивованих калюсів.
Ключові слова: культура тканин рослин, мікроклональне розмноження, регенерація рослин, сомаклональна мінливість,RAPD-аналіз.
