Фактори експериментальної еволюції організмів

Зміст

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Селекційна цінність та адаптивність різних морфобіотипів озимої пшениці залежно від умов вирощування

В. В. Базалій, Ю. О. Лавриненко, О. В. Ларченко — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Представлено результати теоретичного та експериментального дослідження з метою розробки методики агроекологічної оцінки сортів пшениці різного типу розвитку. Методи. Дотримання методики Державної служби з охорони прав на сорти рослин забезпечило належне проведення польових експериментів, включаючи всі необхідні обліки та спостереження. Для кількісної оцінки пластичності та стабільності ознак застосовано алгоритм Eberhart S. A., Rassel W. A. Результати. В умовах мінливого клімату та частого порушення оптимальних строків сівби, селекція пшениці спрямована на створення сортів з високою адаптивністю та стабільністю врожайності. Дослідження показали, що сорти озимої пшениці Асканійська, Асканійська Берегиня, Перлина та альтернативний сорт Кларіса характеризуються високою продуктивністю та стійкістю до несприятливих факторів середовища, що дозволяє отримувати високі врожаї навіть при пізніх строках сівби (20.Х–10.ХІ). Висновки. У селекційному процесі важливим завданням є створення сортів пшениці з високим потенціалом продуктивності. Для досягнення цієї мети необхідно враховувати морфобіологічні параметри рослин, такі як довжина стебла (80–90 см при зрошенні та 90–100 см без зрошення) та кількість продуктивних стебел на одиницю площі (700–800 на м²). Результати досліджень свідчать про те, що сорти Асканійська, Асканійська Берегиня, Перлина та Кларіса характеризуються високою адаптивністю та можуть використовуватися для різних строків сівби за різними попередниками, що забезпечує стабільне виробництво зерна.

Створення адаптивного вихідного матеріалу пшениці озимої в південному степу з використанням географічно віддалених екотипів

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Встановити характер впливу тривалості періоду «весняне відростання–цвітіння» на урожайність зерна у сортів південно-степового екотипу та ліній пшениці м’якої озимої, що створені з залученням пізньостиглих зразків західноєвропейського екотипу. Методи. Польові дослідження проведені в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН (м. Херсон, 2018–2024 рр., 46°38′24″ пн. ш. 32°36′52″ сх. д. та м. Одеса, 2023–2024 рр., 46°29′08.3″ пн. ш. 30°44′36.6″ сх. д.). Об’єктом досліджень були сорти пшениці озимої м’якої південно-степового екотипу та лінії, що отримані з використанням зразків західноєвропейського екотипу. Результати. Найбільша урожайність зерна була зафіксована у ліній з тривалістю періоду «відростання – цвітіння» 54–56 діб. Урожайність зерна у них становила 9,85–10,35 т/га за зрошення, проте, без зрошення урожайність зерна у цих ліній різко скорочувалась на 40–75 %. Висновки. Напрями селекції пшениці озимої м’якої в умовах Посушливого Степу можуть бути кардинально протилежними залежно від технологічного забезпечення. Висока посухостійкість генотипів та жаростійкість забезпечується скороченим періодом «весняне відростання–цвітіння». Селекція сортів інтенсивного типу для умов оптимальної вологозабезпеченості повинна використовувати в ролі вихідного матеріалу генотипи з подовженою вегетацією.

Ріст міжвузля, прапорцевого листка та врожайність рослин пшениці за умов посухи

О. І. Жук, О. О. Стасик — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Метою роботи було вивчення росту верхнього міжвузля і прапорцевого листка та врожайності рослин пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) за умов посухи. Методи. Пшеницю сортів Київська 19 і Щедрівка Київська вирощували у посудинах в умовах оптимального зволоження до фази колосіння-цвітіння, потім частину рослин переводили на режим посухи на 8 діб, після чого відновлювали оптимальне забезпечення водою і підтримували його до дозрівання рослин. Під час досліду визначали довжину і масу міжвузля, площу і масу прапорцевого листка. Після дозрівання рослин аналізували структуру врожаю. Результати. Встановлено, що дефіцит води у фазі колосіння-цвітіння затримував ріст верхнього міжвузля і прапорцевого листка, наростання їх маси й призводив до зменшення зернової продуктивності рослин у сорту Київська 19, маси 1000 зерен в обох сортів. Висновки. Умови посухи у фазу колосіння-цвітіння рослин озимої пшениці затримували ріст верхнього міжвузля і прапорцевого листка, зменшували врожай зерна, масу 1000 зерен.

Характеристика ліній пшениці м’якої озимої з транслокацією 1BL.1RS типу вишиванка

Н. О. Козуб, І. О. Созінов, Н. О. Дем’янова, О. І. Созінова, Я. Б. Блюм — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. З використанням секалінових локусів ми ідентифікували нову транслокацію 1BL.1RS у ярого сорту пшениці м’якої Вишиванка. Метою роботи було створення озимих ліній з цією транслокацією та дослідження їх особливостей. Методи. Озимі сорти Samurai та Соломія схрещували з сортом Вишиванка. Для добору гомозигот за транслокацією проводили електрофорез гліадинів у кислому середовищі та SDS-електрофорез. Для родини ліній F₅ від схрещування Samurai х Вишиванка визначали ознаки продуктивності головного колоса. Результати. Аналіз розщеплення у зерен F₂ від схрещування Вишиванка х Соломія показав знижену частоту передачі транслокації через пилкові зерна. Маркерним добором створено озимі лінії з транслокацією типу Вишиванка, які мали стійкість до борошнистої роси на природному фоні. Лінії F₃–F₅, що походять від колоса F₂175-1 від схрещування Samurai х Вишиванка, мали високий ступінь скручування листків. Такі лінії F₅ мали більшу кількість колосків та зерен у колосі ніж у сорту Samurai, але не відрізнялись за масою зерна з колоса. Висновки. Озимі лінії від схрещування з сортом Вишиванка – перспективний селекційний матеріал з новою транслокацією 1BL.1RS зі стійкістю до борошнистої роси, високими ознаками продуктивності колоса та, у випадку мутантів, ознакою скручування листків для створення посухостійких сортів.

Особливості прояву ознак однодомних конопель в процесі інбридингу та його використання в селекції

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Встановити особливості прояву біологічних і селекційних ознак, рівня інбредної депресії у процесі самозапилення рослин однодомних конопель різних еколого-географічних типів та напрямів господарського використання. Методи. Використано селекційні (самозапилення, добір, гібридизація), польові та лабораторні методи досліджень, елементи математичної статистики. Об’єкт досліджень – самозапилені лінії І₁–І₁₂ сортів Глухівські 58, Глесія і Золотоніські 15. Результати. Внаслідок самозапилення індивідуальних рослин однодомних промислових конопель встановили факт інбредної депресії, стабілізації цінних селекційних ознак і диференціації ліній за певними властивостями, а в окремих – високу комбінаційну здатність (з І₄–І₆ їх вже доцільно залучати до схрещувань). Висновки. Головним позитивом від використання інбридингу є стабілізація селекційного матеріалу за ознакою високої продуктивності, за статевою структурою і відсутністю канабіноїдних речовин, створення інбредних ліній як компонентів гібридів і синтетичних популяцій. У процесі доборів у гібридних популяціях не відбувається істотного розщеплення селекційних ознак, вони зберігають свою однорідність. Таким чином, прискорюється селекційний процес створення нових сортів конопель.

Оцінка інтрогресивних ліній Triticum aestivum L. на стійкість до грибних хвороб та інші селекційно-цінні ознаки

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити удосконалені інтрогресивні лінії пшениці м’якої озимої на стійкість до поширених захворювань, визначити їхню селекційну цінність, виділити лінії-донори з максимальним проявом цінних чужинних ознак, адаптовані до умов вирощування на півдні України. Методи. Польовий, лабораторний, порівняння, узагальнення, математичної статистики. Результати. За вивчення вдосконалених інтрогресивних ліній пшениці, встановлено, що характер розподілу сукупності ліній за реакцією на хвороби може свідчити про генетичну детермінацію їхньої стійкості, а генетична основа окремих ліній є сприятливою для комбінування пшенично-житньої транслокації 1BL.1RS з іншими як чужинними, так і пшеничними генами стійкості. Виділено генотипи, що характеризуються стійкістю до кількох хвороб, високою врожайністю, адаптивністю та хлібопекарською якістю зерна. Висновки. У результаті численних схрещувань джерел чужорідного генетичного матеріалу різного походження з сучасними сортами пшениці м’якої озимої отримано селекційні лінії, які є носіями ознак стійкості до хвороб, високих показників маси 1000 зернин, вмісту білка, позбавлені негативних ознак, притаманних дикорослим видам. Це свідчить про складність, але перспективність інтрогресивної селекції пшениці м’якої озимої.

Селекція сільськогосподарських культур для посушливих умов

В. І. Січкар — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. На основі власних експериментальних результатів і аналізу публікацій провідних наукових установ світу обґрунтувати необхідність посилення селекційної роботи для підвищення адаптивного потенціалу та посухостійкості нових сортів. Висвітлити механізм дії посухи, методи створення вихідного матеріалу, основні морфологічні, фізіологічні та біохімічні ознаки, які впливають на рівень стійкості до стресу. Методи. Польові досліди проводили у степовій зоні України, яка характеризується незначною кількістю опадів, високою температурою повітря та тривалими міждощовими періодами впродовж вегетації сільськогосподарських культур. Результати. Для успішної селекційної роботи необхідно враховувати вплив взаємодії генотипу з факторами середовища. На основі багатозональних випробувань є можливість виявити нові генотипи, які демонструватимуть широку або специфічну адаптивність до певного типу середовища та побудувати моделі з різним рівнем факторів довкілля. За посушливих умов отримано унікальний селекційний матеріал сої та нуту з високим рівнем посухостійкості, що може слугувати генетичною базою для подальшого покращення цієї ознаки. Висновки. На основі таких морфологічних показників як площа листкової поверхні та її стан, надземна маса, висота рослин, інтенсивність росту можливо об’єктивно оцінити толерантні до водного стресу генотипи. Створення ультраскоростиглих сортів дає можливість уникнення посухи.

Захист соняшнику від паразита вовчка (Оrobanche cumana Wallr.) шляхом стимулювання імунітету

С. Г. Хаблак, В. М. Спичак, Я. А. Абдуллаєва — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Вивчення можливості стимулювання імунітету соняшнику для захисту від паразита вовчка індукторами системної стійкості рослин хімічного і біологічного походження, що викликають утворення активних форм кисню і запускають захисні механізми рослин через сигнальний шлях саліцилової кислоти (SA). Методи. Оцінку на стійкість соняшнику до вовчка, обробленого препаратами, що індукують імунітет рослин, проводили у вегетаційному досліді у ґрунтовій культурі за модифікованою методикою. Результати. Обприскування рослин соняшнику гібрида P64LE99, що штучно заражені паразитом вовчком, індукторами системної стійкості хімічного (препарат із саліцилової кислоти) і біологічного походження (препарат із трутовика справжнього) забезпечило контроль патогену на рівні 80 %. Препарати із саліцилової кислоти і трутовика справжнього знижують зараження соняшника вовчком шляхом індукції набутої системної резистентності, що характеризується запуском захисних реакцій рослин. Висновки. Обробка рослин препаратами природного і синтетичного походження, що стимулюють імунітет рослин, як окремо, так і у комбінації з класичними фунгіцидами, можуть бути перспективною стратегією захисту соняшника від паразита вовчка із якіснішим збереженням навколишнього середовища і підставою для створення четвертого покоління засобів захисту.

Проапоптична дія противірусного, протипухлинного препарату Iзатізон

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Апоптоз – запрограмована загибель клітини, характерна для всіх багатоклітинних організмів, яка не супроводжується запальним процесом на відміну від некрозу, і є імунологічно інертним процесом. Мета. Вивчити проапоптичну дію ізатізону і його аналогів на культуру лінії злоякісних клітин людини К-562. Методи. Використовували метод проточної цитометрії для виявлення дії препаратів на апоптоз. З’ясовували вплив препаратів на активність каспази-3 за допомогою вестерн-блоту. Результати. Дані досліджень методом проточної цитометрії показують, що ізатізон його аналог Idd зупиняли поділ клітин у фазі G₀–G_1,після чого починався апоптоз. Дослідження впливу ізатізону і його аналогів на культуру злоякісних клітин К-562 на активність каспази-3 показали, що всі препарати ініціюють каспазу-3. Висновки. Ізатізон і його аналоги ініціюють апоптоз у культурі злоякісних клітин К-562 і можуть використовуватись для подальших досліджень у практичній медицині.

Результати молекулярно-цитогенетичних досліджень у випадках підозри хронічної мієлоїдної лейкемії

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) – це захворювання, яке є одним із найпоширеніших серед хронічних мієлопроліферативних процесів. Головною метою цього дослідження було вивчення частоти та особливостей хромосомних змін у пацієнтів із підозрою на ХМЛ або вже підтвердженим діагнозом за результатами наукового медико-генетичного центру «ЛеоГЕН». Методи. До методів, використаних у цій роботі, належать каріотипування, FISH (fluorescence in situ hybridization) та ЗТ-ПЛР (зворотна транскриптазна полімеразна ланцюгова реакція). Дослідження проводилося з січня 2022 року по жовтень 2024 року. Результати. FISH, каріотипування та ЗТ-ПЛР виконували на клітинах периферійної крові (ПК) та кісткового мозку (КМ) 39 пацієнтів. Аналіз FISH із використанням двоколірних зондів LSI BCR/ABL1 Cytocell здійснено на 35 зразках. У клітинах КМ 11 із 39 осіб методом каріотипування виявлено або спростовано наявність хромосомних перебудов, характерних для ХМЛ. На 12 зразках клітин КМ проведено ЗТ-ПЛР. Висновки. Отримані результати демонструють доцільність застосування молекулярно-цитогенетичних методів у клінічній практиці для покращення діагностики ХМЛ та оптимізації стратегії лікування. Наведено порівняння результатів досліджень ХМЛ різними методами та показано важливість їх комплексного застосування.

Використання молекулярно-генетичних підходів у діагностиці варіантів гена Cftr: історична перспектива та власний досвід

О. Тищенко, М. Тиркус, І. Шиманська, Н. Матійців, Г. Макух — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Проаналізувати використання різних молекулярно-генетичних методів діагностики муковісцидозу, оцінити їх ефективність, переваги та обмеження, а також визначити оптимальні підходи для виявлення варіантів у гені CFTR. Методи. Було проведено аналіз даних національного реєстру пацієнтів із муковісцидозом та виконані лабораторні дослідження на базі Інституту спадкової патології та НМГЦ «Леоген». Результати. Показано, що комбіноване застосування методів першої лінії, що ідентифікують мажорні варіанти в популяції та MLPA дозволяє виявити до 80 % варіантів CFTR, а NGS забезпечує більш детальну ідентифікацію мутацій, включаючи рідкісні варіанти. Висновки. Найбільш ефективним підходом є етапна стратегія, що включає тестування поширених варіантів та подальше NGS-дослідження у разі негативного результату. Використання міжнародних стандартів HGVS та баз даних CFTR2 та NCBI є важливим для уніфікації діагностичних висновків.

Порівняльний аналіз чисельних аномалій хромосом у матеріалі вагітностей втрачених до та після повномасштабного вторгнення рф

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Приблизно 25 % жінок втрачали принаймні одну вагітність. Прогноз репродуктивної функції жінок із втратами вагітності є складним і у багатьох випадках спирається на результати каріотипування матеріалу репродуктивних втрат. Вивчали особливості каріотипу матеріалу вагітностей, втрачених до та після повномасштабного вторгнення рф. Методи. Використовували GTG-метод та інтерфазний FISH з набором міток до хромосом 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, X та Y. Результати. Нормальний каріотип фіксували у 1430 випадках (63,1 %), проаналізованих до повномасштабного вторгнення (ДО) та у 788 випадках (59,6 %) –– після вторгнення рф (ПІСЛЯ). У зразках ДО аномальний каріотип фіксували у 838 випадках (36,9 %), а ПІСЛЯ – у 534 випадках (40,4 %). Висновки. Чисельні аномалії, сумісні із постнатальним життям людини, частіше виявляли у матеріалі репродуктивних втрат, отриманих ПІСЛЯ (37,1 % vs 34,0 %). Летальні чисельні хромосомні аномалії частіше реєстрували у зразках вагітностей ДО (66,0 % vs 62,9 %).

Порівняння методів виділення ДНК у грибів відділу Ascomycota

Т. С. Шуть, І. А. Косолапов — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Порівняти методи виділення ДНК із грибів відділу Ascomycota. Застосовувались протоколи з використанням SDS (додецилсульфату натрію), CTAB (цетилтриметиламонію броміду), які були модифіковані під даний тип організмів та комерційний набір NeoPrep¹⁰⁰ DNA Magnet_Plant (NEOGENE, Україна). Методи. Виділення ДНК з міцелію грибів за допомогою трьох вище згаданих протоколів. Ампліфікація фрагментів генів β-тубуліна із використанням полімеразної ланцюгової реакції із специфічними праймерами. Розділення ампліконів у 1,5 %-агарозному гелі у присутності бромистого етидію. Результати. Адаптовано різні протоколи виділення ДНК для грибів відділу Ascomycota. Визначено концентрацію та якість виділеної ДНК, які варіювали у залежності від застосованого методу. Встановлено як різні методи виділення ДНК можуть впливати на полімеразну ланцюгову реакцію. Висновки. Встановлено, що SDS-метод виявився найбільш ефективним та оптимальним для виділення ДНК з грибів відділу Ascomycota. Найдовшим за тривалістю виділення був CTAB-метод, а найкоротшим – виділення ДНК за допомогою набору NeoPrep¹⁰⁰ DNA Magnet_Plant (NEOGENE, Україна).

Робота з генетичними ресурсами рослин України на Устимівській дослідній станції рослинництва

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Аналіз роботи з генофондом рослин України, який зібраний та зберігається в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. Методи. Для вивчення зразків використовувались класифікатори та методики оцінки зразків різних культур. Результати. За період 32-річної роботи зібраний генофонд у кількості 32824 зразки 154 культур, з них вітчизняне походження мають 11333 зразки. Сформовано 42 різних типів колекції (15 ознакових, 8 базових, 7 робочих, 6 навчальних, 5 спеціальних, 1 серцевинна), отримано «Свідоцтво про реєстрацію зразка генофонду рослин в Україні» на 165 цінних зразків (картопля – 47, кукурудза – 22, кущові та деревовидні – 20, пшениця – 17, просо – 12, чина – 10, квасоля – 8, гірчиця – 6, люцерна – 5, мак – 4, ячмінь – 4, гречка – 3, нут – 3, салат посівний – 2, овес – 2 зразки). Співробітниками станції створено 21 сорт, гібрид та батьківські компоненти, з них 5 сортів маку, 1 сорт проса, 1 сорт квасолі, 6 сортів пшениці, 8 сортів, гібридів та батьківських компонентів кукурудзи. Висновки. Широка спадкова основа зібраного генофонду є базою для створення нових поколінь сортів, гібридів, популяцій, батьківських компонентів і потребує збереження ex situ у стані високої життєздатності та генетичної автентичності.

Проблеми та перспективи створення генетичних колекцій зернових культур

О. А. Задорожна — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Проаналізувати стан генетичних колекцій зернових культур, зареєстрованих у НЦГРРУ, визначити проблеми і перспективи їх подальшого створення. Методи. Аналіз стану генетичних колекцій проводився за допомогою морфологічного аналізу та аналізу літературних джерел. Визначено перспективність молекулярних методів досліджень, включаючи ідентифікацію окремих генів та картування QTL. Результати. Серед усіх зареєстрованих типів колекцій зернових генетичні склали 5 %. Водночас з методом аналізу генів за фенотипним проявом описано аналіз та визначення за допомогою молекулярних маркерів окремих генів та локусів кількісних ознак, картування та функціональний аналіз окремих генів. Висновки. Для створення сучасних генетичних колекцій зернових культур слід, водночас з традиційними методами ідентифікації генів, застосовувати сучасні молекулярні підходи та аналіз сучасних наукових джерел.

Оцінка впливу еколого-трофічно-біологічних параметрів на поширення та патоморфологічний прояв мікобактеріозів у зоопаркових птахів: ретроспективний аналіз

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Провести аналіз впливу параметрів довкілля, трофічної спеціалізації і біологічних особливостей у зоопаркових фазана звичайного (Phasianus colchicus L.), павича (Pavo Cristatus L.) та крижня (Anas platyrhynchos L.) на поширення та патоморфологічну картину мікобактеріозів. Методи. Використані методи клініко-етологічного спостереження, клініко-генеалогічний, еколого-фізіологічний, епізоотичного аналізу, автопсії, бактеріоскопії, полімеразно-ланцюгової реакції. Результати. Найвищий рівень летальності від мікобактеріозів спостерігали у фазанів. Цьому сприяла їхня всеїдність та аліментарне інфікування мікобактеріями з ураженням кишкової стінки, печінки та селезінки. У павичів траплялося аерогенне зараження зі змінами у легенях, а у крижнів – контактне зараження із шкірними ураженнями травмованих крил. Висновки. У фазанів висока летальність від мікобактеріозів зумовлена їхньою трофічною спеціалізацією та аліментарним інфікуванням мікобактеріями. У павичів летальність від мікобактеріозів була нижчою із респіраторними ураженнями, а у крижнів мікобактерії були виявлені на попередньо ураженій шкірі крил.

Характеристика нових сортів фундука Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України із використанням мікросателітних маркерів

А. М. Міщенко, І. О. Андрєєв, І. С. Косенко — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Характеристика сортів фундука, створених у Національному дендрологічному парку «Софіївка» НАН України, за допомогою мікросателітних маркерів (SSR) для їх подальшої ідентифікації та паспортизації. Методи. Виділення ДНК, молекулярно-генетичний аналіз із використанням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), статистичний аналіз. Результати. Аналіз 10 зразків Corylus spp., які включали 7 сортів фундука та 3 види ліщини, показав поліморфізм усіх 9 досліджених мікросателітних (SSR) локусів. Кількість алелей для окремих локусів варіювала від 3 до 6, з середнім значенням 4,6. На основі даних SSR-аналізу схарактеризовано алельний склад сортів фундука «Софіївський 1», «Софіївський 2» і «Софіївський 15», а також їхніх батьківських форм та рослин трьох видів Corylus. Висновки. Встановлено ефективність застосованих мікросателітних маркерів для ідентифікації сортів фундука. Визначені алельні набори дозволяють ідентифікувати та паспортизувати створені сорти фундука та придатні до застосування в селекційній роботі.

Фотовплив ЧС (660 нм) та СС (450 нм) на процеси калюсогенезу та морфогенезу in vitro сортів томату, контрастних за скоростиглістю

О. О. Авксентьєва, Є. Д. Батуєва, М. О. Фесенко — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Вивчення впливу фотоопромінення ЧС (660 нм) та СС (450 нм) на ростову та морфогенетичну реакції калюсів різного походження двох сортів томатів, контрастних за скоростиглістю. Методи. У якості рослинного матеріалу використовували два сорти томату, що різняться типом росту та скоростиглістю – ACE 55 VF та Кременчуцький. Первинні калюси отримували через стадію асептичних проростків, у якості експлантів використовували три типи органів: частини гіпокотилів, сім’ядольні листки та апікальні частини коренів. Калюси культивували на базальному середовищі МС + 5 мг/л 2,4 Д, в темряві за температури +26°С. Фотоактивацію ЧС (660 нм) та СС (450 нм) світлом проводили за допомогою світлодіодних матриць Коробова. Аналізували частоту проліферації калюсів, ростову та морфогенетичні реакції калюсної культури in vitro. Результати. Встановлено, що ефективнішими експлантами для отримання перинного калюсу є відрізки гіпокотилів та сім’ядольні листки в обох досліджуваних сортів. Сорт ACE 55 VF, що характеризується індетермінантним типом росту ефективніше формує зрілу калюсну тканину, ніж детермінантний сорт Кременчуцький. Фотовплив ЧС (660 нм) стимулює ростову реакцію калюсів сорту ACE 55 VF. Показано, що опромінення ЧС та особливо СС активують прояв морфогенетичних реакцій у калюсах обох сортів. Висновки. Для реалізації різних шляхів морфогенезу in vitro необхідно враховувати тип росту in vivo. Активація фоторецепторних систем ЧС та СС у пересадковій калюсній культурі стимулює процеси морфогенезу in vitro.

Моделювання умов водного дефіциту для дослідження його впливу на рослини томату

А. Ю. Бузіашвілі, Д. В. Лихачова, С. В. Прилуцька, А. І. Ємець — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Змоделювати умови водного дефіциту за допомогою поліетиленгліколю (ПЕГ) 6000, визначити ефективні концентрації та тривалість обробки ПЕГ для дослідження впливу дефіциту води на проростання насіння та морфофізіологічні параметри рослин томату сорту Money Maker. Методи. У роботі використовували методи стерилізації рослинного матеріалу, культивування in vitro, мікроклонального розмноження рослин та статистичного аналізу даних. ПЕГ у концентраціях 2 %, 4 %, 6 %, 8 %, 10 % та 12 % додавали до живильного середовища МSТ, досліджуючи його вплив на морфометричні параметри томатів в умовах in vitro. Результати. Морфофізіологічні показники проростків у присутності 2 % ПЕГ статистично не відрізнялись від контролю, однак у діапазоні концентрацій 4 %–8 % спостерігали зниження частоти проростання насіння на 39,32–67,27 %, довжини пагона – на 29,77–55,1 %, довжини кореня – на 44,6–72,89 %, а у присутності 10 % та 12 % ПЕГ 6000 зниження частоти проростання насіння, довжини пагона та кореня сягало 93,79–100 %. Висновки. Встановлено, що концентрація 8 % ПЕГ є критичною, оскільки призводить до змін морфометричних параметрів проростків томатів без суттєвої втрати їх життєздатності. Отже, дану концентрацію ПЕГ 6000 доцільно використовувати для моделювання умов водного дефіциту (посухи) для дослідження цього виду стресу на томати Money Maker.

Розробка методу біофабрикації наночастинок срібла на основі Bacillus subtilis та дослідження їх впливу на Corynebacterium glutamicum

С. Р. Денисенко, М. М. Борова, А. Ю. Бузіашвілі, А. І. Ємець — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Розробити підходи щодо синтезу наночастинок срібла за використання бактерії Bacillus subtilis (Ehrenberg) Cohn та перевірити їх токсичність щодо непатогенної ґрунтової мікрофлори, зокрема бактерії Corynebacterium glutamicum (Kinoshita et al.) Abe et al. (Approved Lists). Методи. У роботі використовували мікробіологічні методи, методи культивування in vitro та дифузії в агар, а також метод статистичного аналізу даних. Проведено «зелений» синтез наночастинок срібла за використання матриці, створеної на основі B. subtilis. Результати. Продемонстровано можливість позаклітинного синтезу Ag-вмісних наночастинок за використання штаму B-7099 B. subtilis. Встановлено, що вміст Ag в синтезованих наночастинках складає приблизно 66 %. Виявлено, що концентрації синтезованих Ag-вмісних наночастинок, які є ефективними проти патогенних мікроорганізмів, проявляють значно нижчу токсичність щодо непатогенних ґрунтових бактерій, зокрема C. glutamicum. Висновки. Враховуючи здатність B. subtilis підвищувати стійкість рослин до ряду фітопатогенів, а також можливість синтезу Ag-вмісних наночастинок на їх основі з вираженою біологічною активністю, розробка нанобіотехнологічних підходів щодо захисту рослин від різних захворювань є перспективним напрямком досліджень.

Стійкість до водного дефіциту трансгенних рослин озимої пшениці насіннєвого покоління Т3 з надекспресією гена орнітин-Δ-амінотрансферази

О. В. Дубровна, Л. В. Сливка — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити стійкість до водного дефіциту трансгенних рослин нових генотипів озимої м’якої пшениці насіннєвого покоління Т₃ з надекспресією гена синтезу проліну за фізіологічних та стресових умов. Методи. Генетична трансформація методом in planta, фізіолого-біохімічні, математичної статистики. Результати. У трансгенних рослин Т₃підтверджено, що підвищена активність ферменту орнітин-δ-амінотрансферази суттєво не впливає на вміст вільного проліну ні за контрольних умов, ні за умов водного дефіциту. Підтверджено, що надекспресія гена оаt сприяє більш активному розвитку коренів у генетично змінених рослин як у нормі, так і за умов посухи: за довжиною коренів вони перевищували рослини вихідних генотипів на 3,9–4,5 см за нормального поливу, а за умов посухи – на 3,3–3,8 см. В умовах ґрунтової посухи біотехнологічні рослини переважали вихідні за кількістю зерна з рослини на 14–19 %, а за масою зерна з рослини 10–16 %. Висновки. Показано, що трансгенні рослини Т₃ з надекспресією гена оаt характеризуються порівняно вищою стійкістю до умов ґрунтової посухи ніж контрольні. Активація ростових процесів, що виявляється у збільшенні висоти стебла та кращому розвитку кореневої системи поліпшує адаптаційну пластичність та врожайність генетично змінених рослин.

Вплив УФ-С-променів та екзогенного цитокініну на рослини гороху

В. В. Жук, О. М. Міхєєв, Л. Г. Овсяннікова — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Досліджено вплив опромінення рослин гороху (Pisum sativum L.) ультрафіолетом C (УФ-C) та обробки цитокініном бензиламінопурином (БАП) на ріст пагонів і коренів, вміст перекису водню (ПВ) та фотосинтетичних пігментів у листках. Методи. Рослини гороху сорту Ароніс піддавали дії УФ-С у дозі 5 кДж/м² за потужності 7 Вт/м². Частину рослин без опромінення обробляли БАП, частину рослин через добу після дії УФ-С обробляли БАП. Виміри довжини, маси пагонів і коренів рослин, відбір проб для визначення вмісту фотосинтетичних пігментів та ПВ у листках проводили протягом досліду. Результати. Встановлено, що опромінення УФ-С гальмувало ріст рослин гороху, збільшувало вміст ПВ, зменшувало вміст каротиноїдів і хлорофілів. Обробка рослин БАП після опромінення УФ-С стимулювала накопичення хлорофілів і не вплинула на вміст ПВ і каротиноїдів. Висновки. Опромінення рослин гороху УФ-С дозою 5 кДж/м² спричинило пригнічення росту, зниження вмісту фотосинтетичних пігментів у зрілих листках, збільшення вмісту ПВ. Дія БАП після опромінення стимулювала накопичення хлорофілів у листках.

Вплив УФ С на толерантість антиоксидантної системи Pisum sativum гороху до абіотичних стресів

І. В. Жук — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Перевагами використання УФ-С для захисту рослин є нетоксичність, ефективність проти широкого спектра патогенів без ризику виникнення резистентності, низька вартість та простота застосування. Однак рослини, які необхідно опромінити УФ-С можуть бути додатково ослаблені абіотичними стресами. Тому метою наших досліджень було вивчення впливу абіотичних стресів на чутливість рослин до дії УФ-С на прикладі гороху (Pisum sativum L.). Методи. Наносили механічні пошкодження на листки гороху сорту Ароніс та підвищували рівень води для затоплення. Опромінювали рослини УФ-С дозою 10 кДж/м². Впродовж дослідів визначали вміст ендогенного пероксиду водню, проводили морфометричні вимірювання росту й розвитку листків та коренів. Повторність дослідів триразова, результати оброблені статистично. Результати. УФ-С опромінення є потужним індуктором окисного стресу, що проявилось значним підвищенням концентрації H₂O₂ вже на 4-й день після опромінення. Найбільша амплітуда коливань перекису водню зафіксована у варіанті з комбінованим впливом (затоплення + УФ-С), з вираженим піком на 10-й день. При механічному пошкодженні листків реакція рослин виявляє складнішу і пролонговану динаміку, поєднання поранення та УФ-С демонструє найвищий рівень H₂O₂ на 7-му добу. Висновки. Комбінована дія механічного поранення та УФ-С стимулює потужнішу та тривалішу оксидативну відповідь порівняно з кожним фактором окремо, що свідчить про синергізм цих впливів.

Оптимізація прекондиціювання МСК вартонового студню для запобігання окисного стресу

M. В. Kовальчук, Н. С. Шувалова, В. A. Kордюм — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Показано, що біологічні властивості МСК (мезенхімальних стовбурових клітин) можна модулювати шляхом прекондиціонування за спеціальних умов культивування. Метою нашого дослідження була оцінка впливу різних концентрацій H₂O₂ для прекондиціонування МСК Вартонового студню (МСК-ВС) для захисту від подальшого посиленого окисного стресу та зменшення цитотоксичних ефектів. Методи. МСК були отримані з пуповини людини та культивовані за стандартними методами. Окисний стрес був викликаний перекисом водню (H₂O₂). Метаболічну активність та виживання кондиціонованих МСК-ВС оцінювали за допомогою MTT аналізу. Результати. Наші результати показали, що попереднє кондиціонування МСК-ВС з 10, 20, 30 і 40 мкМ H₂O₂ протягом 24 годин підвищило їх виживання під токсичними дозами H₂O₂, а рівень виживаності варіювався в залежності від різних режимів попереднього кондиціонування та рівнів посиленого стресу. Максимальний захисний ефект спостерігався при попередньому кондиціонуванні 10 мкМ H₂O₂ для стресу 300 мкМ H₂O₂. Водночас максимальна адаптивна реакція на рівень стресу 500 мкМ була виявлена лише після попереднього кондиціонування 30 мкМ H₂O₂. Висновки. Наші результати демонструють, що H₂O₂ попереднє кондиціонування МСК-ВС може індукувати адаптивну реакцію виживання клітин до наступного посиленого окисного стресу. Однак переваги попереднього кондиціонування залежать від концентрації H₂O₂ під час попереднього кондиціонування, рівня окислювального стресу та характеристик МСК конкретного донора клітин.

Вплив світлових умов і складу живильного середовища на морфофізіологічні параметри рослин in vitro видів роду Carlina L.

Х. М. Колісник, Л. Р. Грицак, М. З. Прокоп’як, Д. А. Бойко, Н. М. Дробик — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити вплив складу живильного середовища та регуляторів росту на ріст рослин in vitro видів роду Carlina L., а також особливості функціонування фотосинтетичного апарату Carlina onopordifolia Besser ex Szafer, Kulcz. et Pawł, Carlina cirsioides Klokov та Carlina аcaulis L. в культурі in vitro за різних світлових умов. Методи. спектрофотометричні методи (для визначення вмісту фотосинтетичних пігментів), методи культивування рослинних об’єктів in vitro, а також статистичні методи для визначення достовірності результатів, біометричні методи. Результати. Визначено, що використання для культивування рослин середовища МС/2 виявилося оптимальним для формування листків C. onopordifolia та C. cirsioides з обох популяцій, однак, зовсім не придатним для росту кореневої системи, що спричинило швидку загибель мікроклонально розмножених рослин. Збалансовано хімічний склад живильного середовища для видів C. onopordifolia, C. acaulis та C. cirsioides відповідно до елементного складу ґрунтів з природних місць росту рослин. Доведено, що доповнення регулятора росту ІОК та препарату «Trevitan^®» залежить від видової приналежності рослин. Підібрано інтенсивність світлового потоку для кожного дослідженого виду в умовах in vitro. Висновки. Отримані результати вказують на те, що при підборі умов для оптимізації вирощування in vitro рослин видів роду Carlina першочерговим є врахування еволюційно сформованих біологічних особливостей видів.

Дослідження адаптивного потенціалу до посухи в нащадків генетично змінених рослин пшениці (Triticum aestivum L.)

А. Г. Комісаренко, Л. О. Михальський — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити толерантність насіннєвого покоління (Т4) генетично модифікованих рослин м’якої пшениці (Triticum aestivum L.), що містять супресор гена катаболізму проліну (pdh), до осмотичного стресу, на основі аналізу фізіолого-біохімічних показників та структури врожаю. Методи. Визначення вмісту вільного L-проліну (Pro), фізіологічних і ростових параметрів та зернової продуктивності. Результати. Досліджено рівень Pro та проаналізовані ростові параметри, фізіологічний стан і основні елементи продуктивності в трансгенних та вихідних форм за умов норми/стресу/відновлення. Висновки. Т4 рослини пшениці за водного дефіциту характеризувались вищим відсотком і більшою швидкістю проростання насіння ніж вихідні генотипи. Показник виживання генетично змінених форм складав 76,8 %, а вихідних лише 14 %. Трансгенні проростки мали більший вміст L-проліну, порівняно з контрольними, за оптимального поливу у середньому у 1,7 раза, за водного дефіциту на 30 %. У період відновлення його рівень знижувався у вихідних форм у середньому на 49 %, а в Т4 на 28 %. В умовах оптимального зрошення досліджувані варіанти рослин не істотно відрізнялися за елементами продуктивності. Посуха призводила до їх зниження, проте у нащадків Т4 вони були менш виражені та достовірно вищі.

Вплив івермектину на морфо-фізіологічні параметри коренів Arabidopsis thaliana L.

Є. О. Кустовський, А. І. Ємець — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Вивчити вплив івермектину на морфологію коренів та кореневих волосків проростків Arabidopsis thaliana L. Методи. Культивування in vitro, мікроскопічні методи дослідження, статистичний аналіз даних. Результати. Було досліджено зміни у морфології коренів при вирощуванні на живильному середовищі (Мурасіге-Скуга) з 250 мкг/мл івермектину протягом 12 діб. Встановлено, що івермектин у концентрації 250 мкг/мл спричиняє викривлення головних коренів, вкорочення зони елонгації, сповільнення росту бічних коренів, зменшення довжини та деформацію кореневих волосків. Спостерігалися статистично значущі відмінності у довжині кореневих волосків на 12 добу вирощування. Зокрема, довжина кореневих волосків у середньому становила 163,63±57,97 мкм у проростків, шо росли на живильному середовищі без додавання івермектину, та 28,14±9,36 мкм у проростків, що росли на середовищі з додаванням 250 мкг/мл івермектину. Висновки. Проаналізовано спричинені івермектином у концентрації 250 мкг/мл морфологічні зміни коренів та кореневих волосків. Запропоноване нами пояснення отриманих результатів полягає в порушенні івермектином організації мікротрубочок клітин головного кореня проростків A. thaliana, наслідком чого є патологічні зміни у морфології коренів.

Дослідження впливу середовищ на життєздатність деконсервованих сперматозоїдів кнурів

О. Ю. Лизогуб, О. В. Щербак, С. І. Ковтун, П. А Троцький — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Вивчити вплив різних культуральних середовищ на якісні показники деконсервованих еякульованих сперматозоїдів кнурів in vitro. Методи. Під час проведення досліджень були використані біотехнологічні, кріобіологічні та морфологічні методи, а також методи статистичної обробки даних. Результати. Проведено дослідження з ефективності застосування різних середовищ для підготовки деконсервованих сперматозоїдів кнурів до запліднення in vitro. Після флотації в середовищі TALP без Ca²⁺ отримано живих сперматозоїдів 71±2,58 млн у 1 мл, в разі застосування середовища Sperm Preparation Medium (Origio, Denmark) було отримано на 49,7 млн сперматозоїдів менше. Рухливість сперматозоїдів була вищою в разі застосування середовища Sp-TALP (9,7±0,86 %) порівняно з TALP без Ca²⁺ (5±1,49 %) та Sperm Preparation Medium (0,7±0,86). Після відмивання в середовищі Sp-TALP концентрація сперматозоїдів в 1 мл становила 69,7±3,1 млн, а кількість сперматозоїдів, які можуть бути використані для запліднення становить 6,8±0,56 млн в 1 мл. Висновки. Показано, що за допомогою комбінації різних підходів до маніпуляцій з деконсервованими еякульованими сперматозоїдами кнурів можливо досягти прийнятної життєздатності для забезпечення високого рівня запліднення поза організмом. Встановлено, що оптимальним середовищем для відбору сперматозоїдів методом флотації є Sp-TALP, в якому отримано 69,7±3,1 млн/мл сперматозоїдів з яких 6,8±0,56 млн/мл були рухливими.

Аналіз фізіолого-біохімічих показників, що обумовлюють підвищення осмостійкості генетично модифікованої пшениці

С. І. Михальська, А. Г. Комісаренко — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити фізіолого-біохімічні характеристики насіннєвого покоління (Т4) генетично модифікованої пшениці (Triticum aestivum L.) з дволанцюговим РНК супресором гена проліндегідрогенази (pdh) за осмотичного стресу. Методи. Аналіз активності проліндегідрогенази (ПДГ), вмісту вільного L-проліну (Pro), вуглеводів та білка. Результати. Встановлено активність pdh, вміст проліну, білків та вуглеводів за умов нормального поливу, водного дефіциту та регідратації. Висновки. Показано, що генетично модифіковані рослини з частковою супресією pdh демонструють зміни у комплексі фізіолого-біохімічних параметрів, які сприяють підвищенню осмостійкості. Вони характеризуються зниженою активністю проліндегідрогенази та підвищеним рівнем проліну. У процесі зневоднення вміст Pro у Т4 рослин зростав і залишався підвищеним у перші години після відновлення зволоження, що сприяло підтримці вуглеводного балансу. Співвідношення сахароза/моноцукри у трансгенних варіантів залишалося стабільним незалежно від умов культивування. Аналіз вмісту білка показав, що за достатнього зволоження його рівень у Т4 рослин та вихідних генотипів був майже однаковим. Водночас у контрольних рослин за умов водного стресу спостерігалося підвищення білкового вмісту, що може свідчити про активацію синтезу білків стресової відповіді.

Методичні аспекти культивування конопель посівних in vitro: огляд

С. В. Міщенко — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

В оглядовій статті описано подолання проблем контамінації, ефективні методи регенерації та розмноження, особливості оптимізації умов росту через модифікацію складу живильних середовищ та використання фітогормонів, встановлення певних режимів освітленості та температури, сучасні напрями досліджень конопель посівних (Cannabis sativa L.) in vitro. Культивування даного виду in vitro дещо утруднено. У ролі експлантів оптимальним є використання частин пагонів, отриманих із стерилізованого NaОCl і пророщеного насіння in vitro. Експланти можуть рости на різних типах живильних середовищ, зокрема MS, DKW із сахарозою як джерелом вуглеводів, та модифікованих середовищах, здебільшого у бік збільшення іонів Нітрогену, окремих мезо- та мікроелементів, добре відгукуються на застосування різних типів фітогормонів – ауксинів та цитокінінів. Проблемним залишається подолання гіпергідратичності пагонів. Останнім часом розробляються методики отримання поліпоїдів конопель посівних та культури бічних коренів.

Особливості ізолювання екзосом з міцелію трутовика лакованого

М. Палладін, А. І. Ємець — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Застосувати запропоновані методи отримання екзосом та підібрати умови для ефективного ізолювання цих нановезикул з міцелію гриба трутовика лакованого (Ganoderma lucidum (Curtis) P. Karst.). Отримати екзосоми з клітин міцелію G. lucidum та провести їх морфометричний аналіз. Методи. Для отримання та аналізу ізольованих екзосом з міцелію гриба трутовика лакованого використовували мікробіологічні, мікроскопічні, седиментаційні та спектрофотометричні методи досліджень. Результати. Протестовано різні методи ізолювання екзосом та підібрано ефективний спосіб подрібнення, гомогенізації та очистки екзосом із міцелію G. lucidum, культивованого в умовах in vitro. Вперше проведено ізолювання та первинну ідентифікацію екзосом з міцелію G. lucidum. Висновки. Розроблений підхід для ізолювання екзосом з міцелію гриба G. lucidum, вирощеного у стаціонарних асептичних умовах in vitro, є важливим етапом для подальшого дослідження біологічної активності цих нановезикул та можливості їх практичного застосування.

Вплив культури in vitro на розмір насіння сомаклональних варіантів спельти

Д. Ю. Палеха, І. О. Нітовська, Б. В. Моргун — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Дослідити розміри зернівок рослин-регенерантів спельти (Triticum spelta L.) покоління R₂, отриманих у культурі незрілих зародків, у порівнянні з вихідними генотипами. Методи. Вимірювання довжини, ширини і площі зернівки за допомогою програмного забезпечення ImageJ, статистичний аналіз даних. Результати. Проведено виміри зернівок спельти п’яти вихідних генотипів та їх 26 сомаклональних варіантів. Виявлено значущу різницю у розмірах між генотипами та їх сомаклонами. Рослини спельти сортів Oberkulmer Rotkorn та Зоря України мали найкрупніше зерно серед вихідних генотипів, а у їх сомаклонів спостерігали значуще зменшення зернівок у розмірі. У сомаклональних варіантів решти генотипів спостерігали суттєве збільшення розміру зернівок порівняно зі вихідними рослинами з високою частотою (від 40 % до 67 % всіх сомаклонів) та відсутність його зменшення. Два сомаклони селекційної лінії T. spelta 4 (УК 4С/15) мали значущо більші показники площі зерна у порівнянні з усіма іншими досліджуваними генотипами. Висновки. Виявлено сомаклональну мінливість за розміром насіння серед біотехнологічних рослин спельти. Показано, що характер змінення показників розміру зерна залежав від вихідного генотипу. Розроблений метод отримання біотехнологічних рослин спельти, дає можливість створювати якісний вихідний матеріал для потреб вітчизняної селекції.

Розроблення методичних підходів отримання екзосомоподібних нановезикул із кропиви дводомної

Т. Хейломська, А. І. Ємець — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Розробити методичні підходи щодо ефективного ізолювання екзосомоподібних нановезикул з рослин кропиви дводомної (Urtica dioica L.) з урахуванням їх чистоти, кількості та первинних характеристик. Методи. Отримання екзосомоподібних нановезикул із зеленої біомаси кропиви дводомної та їх характеризацію проводили за допомогою методів механічної та кріогомогенізації, центрифугування, динамічного розсіювання світла та трансмісійної електронної мікроскопії. Результати. У результаті проведеної роботи підібрано умови, здійснено ізолювання різними методами екзосомоподібних нановезикул із зеленої біомаси кропиви дводомної та їх первинну характеризацію. Висновки. Продемонстровано придатність протестованих методів для отримання екзосомоподібних нановезикул із зеленої біомаси U. dioica. Отримані різними методами та їх модифікаціями екзосомоподібні нановезикули суттєво не відрізняються за розмірами та будовою. Певні відмінності у результатах досліджень за використання динамічного розсіювання світла та трансмісійної електронної мікроскопії знаходяться в межах відтворюваності методів.

Вплив джерела заліза в індукційному середовищі на гаплопродукційну здатність пшениці м’якої в культурі пиляків in vitro

пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Вивчення ефективності андрогенезу in vitro пшениці м’якої за використання різних джерел заліза в індукційному середовищі для культивування пиляків. Методи. Культура in vitro ізольованих пиляків. Визначали: відсоток калюсів, що сформувалися, та відсоток зелених рослин від висаджених пиляків; відсоток акліматизованих рослин від зелених регенерантів; відсоток фертильних рослин від акліматизованих рослин та від висаджених пиляків. Результати. Вивчено андрогенез in vitro в культурі пиляків 11 генотипів пшениці м’якої озимої. Частота індукції калюсу: від 0,65 до 18,46 %, у середньому 6,68% – на середовищі з ферріленом та від 0,53 до 35,58 %, у середньому 10,85 % – на середовищі з Fe-хелат. Здатність до регенерації зелених рослин: від 0 до 4,03 %, у середньому 6,68 % – на середовищі з ферріленом та від 0 до 4,11 %, у середньому 10,85 % – на середовищі з Fe-хелат. Oтримано 35 дигаплоїдних ліній в культурі пиляків восьми генотипів. Спонтанна диплоїдизація у середньому 30,7 %. Висновки. Виявлені генотипоспецифічні морфогенетичні реакції мікроспор пшениці м’якої озимої у процесі андрогенезу in vitro. Показано, що більш ефективним для отримання дигаплоїдів шляхом за андрогенезу in vitro є використання Fe-хелат (Na₂EDTA + FeSO₄•7H₂O) як джерела заліза в індукційному живильному середовищі.

Визначення життєздатності первинної культури клітин гліобластоми під впливом різних концентацій ендотеліального-моноцитактивуючого поліпептида ІІ (EMAP II) за допомогою фарбування трипановим синім

І. М. Шуба, В. В. Лило, І. С. Карпова, О. Я. Главацький, О. І. Корнелюк — пн, 01 вер 2025 00:00:00 +0300

Мета. Підтвердження встановленого раніше (МТТ-тестом) цитотоксичного потенціалу поліпептида EMAP II відносно первинної культури клітин гліобластоми за допомогою незалежного методу з використанням барвника трипанового синього, який широко застосовується для селективного фарбування клітин. Методи. Первинну культуру клітин, отриману з фрагментів тканини злоякісної гліоми після хірургічного втручання, обробляли EMAP II у різних концентраціях. Для визначення кількості життєздатних клітин, присутніх у клітинній суспензії, застосовували тест на виключення барвника трипанового синього. При цьому живі клітини, які мають непошкоджені клітинні мембрани, залишаються прозорими через виключення барвника, тоді як мертві клітини поглинають барвник і забарвлюються в голубий колір. Результати. Було зафіксовано цитотоксичний ефект EMAP II, який проявився в діапазоні високих концентрацій препарата 10 мкМ, 2 мкМ та 640 пМ. Висновки. Тест на виключення трипанового синього через свою простоту і доступність може бути використаний для попередніх скринінгових досліджень впливу EMAP II на клітини злоякісної гліоми, але він значно поступається МТТ-тесту за чутливістю та інформативністю.